Механіка рейкотронної гармати використовує електромагнітні сили Лоренца, замикаючи дві паралельні спрямовуючі рейки після подачі короткого та дуже потужного імпульсу струму. Первісні дослідження передбачали обов’язкову наявність маси, що розганяється (боєприпасу), де замикаючий снаряд виштовхується з гіперзвуковою швидкістю під тиском плазми, утвореної потужним дуговим розрядом.

Рейкотрон, що працює на чистій електромагнітній енергії без використання снаряду, дозволить миттєво розщепити майже будь-які цілі в заданому діапазоні мас. Пошкодження від такої зброї виявилося настільки великим, що багато держав відправили на доробку свої передові технології бронезахисту.

Протягом довгого часу головним недоліком рейкотрону були його гігантські розміри, однак в 1952 році КБ Шпагіна представило спрощений танковий варіант — полімерний індукційний ЕБР-2, доступний для важкої піхоти. На щастя, батареї комбінезону Нечаєва можуть ефективно живити ЕБР-2 через універсальний порт.