Уявіть собі – ви створюєте комп’ютерну гру. На кожному кроці на вас чекає безліч невідомих моментів, і кожне питання — від технологій, наприклад, який обрати движок, до жанру (шутер чи РПГ?) переслідує вас на пре-продакшені. Ви обираєте движок, обираєте механіки гри, проробляєте найдрібніші деталі жанру та відповідаєте на питання, які у грі будуть механіки, збираєте своє бачення в чіткий план.

І ось залишилось вирішити питання з сюжетом та сценарієм. Буквально декілька питань: «Наскільки довгим буде сюжетне проходження?», «Скільки буде діючих героїв?», «Ваш герой розмовляє, як в “Bioshock”, чи мовчить як в “Half-Life”?», «Якщо будуть катсцени, то які – від першої особи чи від третьої?», «Скільки їх буде?», «Буде ‘‘бойовик і вибухи’’ чи розмови у стилі Тарантіно?»)

Звучить академічно?
Звісно!

Коли дивишся на всю виконану роботу в ретроспективі, саме так це і звучить. Більш того — це лише мала частина питань, які нам довелося вирішувати, і все було зовсім не так. Звісно, у нас був сюжет, просто не розписаний у діалоги. А ще ми знали, що головний герой не буде мовчати, бо йому забагато потрібно сказати, та іноді дуже міцним російським матом.

І, звісно, ми хотіли зробити так, щоб гравець ніколи, чуєте, ніколи не захотів пропустити ці катсцени. Адже у нас сюжетна гра, і тоді всі наші зусилля пройдуть задарма, якщо гравці будуть пропускати катсцени.)

Ось із такими думками ми прийшли до розуміння зйомок, їхніх масштабів, усієї майбутньої роботи.

Зараз у нас в Mundfish своя продакшен-студія. Ми написали дивовижний сюжет та залучили найкращих людей для цієї роботи. Провели 278 кастингів, на яких обрали 7 акторів. Майора Нечаєва (П-3) ми обрали з першого разу, тому що наш актор Саша Ломов, здається, і є сам майор Нечаєв.

Далі ми замовили костюми Xsense і шоломи Dynamixyz. Навчилися з ними працювати, записувати та інтерпретувати дані з mocap та лицьових камер. Ми відсканували наших героїв, створили їхні 3D скани з 56-емоціями, замовили риги чудової якості від кращих людей у світі. Нам знадобився цілий рік, щоб все налаштувати та змусити працювати.

Звісно, ми не забули і про віртуальну камеру, щоб нашим талановитим операторам можна було знімати катсцени саме так, як вони звикли це робити у реальному житті. І, звісно, змонтували їх, як у найкращих блокбастерах.
Все це ми зробили, щоб ви насолоджувались дивовижними катсценами «Atomic Heart» загалом протягом більш як півтори години. Сюжет сильного науково-фантастичного трилера, зробленого з любов’ю тими, хто не просто любить свою роботу, а божеволіє від неї.